Топ аніме всіх часів – вічні шедеври, які варто переглянути

Топ аніме всіх часів включає в себе культові шедеври, які залишили незабутній слід в історії анімації. Ці серіали та фільми здобули любов глядачів у всьому світі завдяки своїм оригінальним сюжетам, глибоким персонажам і вражаючому візуальному стилю. Від класики, як “Евангеліон” та “Принцеса Мононоке”, до сучасних хітів, як “Атака Титанів” та “Токійський гуль”, ці аніме стали вічними прикладами того, як анімація може поєднувати мистецтво, філософію і розвагу.

Зошит смерті (Death Note)

Достоєвський і Ніцше перекладені мовою аніме. Детектив L шукає серійного вбивцю, школяра Лайта Ягамі, на якого з неба впав зошит смерті, після чого той уявив, що він не тремтлива тварюка, а право має. Втім, попри явні посилання до «Злочину та покарання», «Зошит смерті» виглядає як «Записки про Шерлока Холмса», концептуально розказані з погляду злочинного генія Моріарті.

Триган (Trigun)

«Триган» – унікальний сплав спагетті-вестерна, паропанка та слепстика. «Дюна» покоління X, де покинута на пустельній планеті Пол Атрейдес отримує замість статусу месії кольт 45-го калібру, ретроградну амнезію та репутацію руйнівника міст. Класика жанру з тих ностальгічних часів, коли сценаристи аніме, взявшись за популярну мангу, ще не боялися переписати кожну сторінку, виправити кожну ваду, змішати фізичну комедію Бастера Кітона та зворушливий хіпі-пацифізм.

Дівчата в останній подорожі (Shoujo shuumatsu ryokou)

Світу настав кінець через глобальну війну, і землі залишилася лише жменька людей. Серед них — дві дівчинки, які подорожують зруйнованими містами на всюдиході в пошуках їжі. Постапокаліптичний tranche de vie («скибочка життя») про те, що порятунок — у ближньому, диво варто вірити, а моралізацію не потрібно.

Легенда про героїв галактики (Ginga eiyuu densetsu)

Екстраординарна робота у жанрі військової космоопери. Завдяки копіткому опрацюванню Всесвіту та величезній кількості персонажів, «Легенду про героїв Галактики» можна порівняти з романом-епопеєю «Війна та мир». Але є й невеликий мінус: після захватних філософських дискусій персонажів цього серіалу важко сприймати будь-яку сучасну наукову фантастику, адже шедеври такого рівня трапляються нечасто.

Неймовірні пригоди ДжоДжо (JoJo’s Bizarre Adventure)

Ви напевно натикалися на меми з анімешними двометровими чоловіками з величезною біцухою та у вирвиоких шмотках. Знайомтеся, це «ДжоДжо», або ж «ЖиЖа», як тайтл любляче називають фанати, — епос про круті бійки, сім’ю, дружбу та шалені майндгейми. Нестримний пафос, гумор на межі фолу та правила гри, що змінюються кожного сезону разом із набором головних героїв, — запорука нескінченної популярності цього феєричного шоу.

FLCL (FLCL)

Що може бути чистішим втіленням юності в кіно, ніж шкільна історія кохання під невпинний інді-рок? Правильно, та сама історія, але в якій кульмінація — і за сумісництвом метафора пубертату — стає неймовірно динамічно анімованим перетворенням школяра на гігантського робота. Як і наша юність, магія «FLCL» неповторна — що доводять безглузді спроби зняти продовження серіалу, відправивши космічну слідчу розкріпачувати нових і нових школярів, намальованих у все більш плоскій техніці.

Люпен III (Lupin III)

Кримінальна комедія «Люпен III» — це перше аніме, створене для дорослої аудиторії, яке дісталося телебачення. Експеримент пройшов не зовсім гладко: перші серії, зняті Масаакі Осумі, з їх дорослими темами та похмурою атмосферою, протягом сезону еволюціонували в щось на кшталт сімейного ситкому, причому до перевтілення доклали руку не хтось, а майбутні засновники студії Ghibli Хаяо Такахата.

Мононоке (Mononoke)

Чудово тривожний хорор-альманах про невпокійні душі, намальований так, ніби на подвір’ї був не 2007-й, а 1970-ті. А може навіть XIX століття. Розмиваючи межу між минулим і сьогоденням, автори (серед яких сценарист «Експериментів Лейн» Тіаки Конака) підводять до перехрестя цивілізаційного та містичного, де обов’язково виявиться розрив шаблону — і безневинна жертва.

Сейлор Мун (Sailor Moon)

Аніме, що зробило величезний вплив на ціле покоління анімешників у всьому світі. Дві сотні епізодів, що об’єднали жанри махо-Сьодзьо (пригоди дівчаток-чарівниць) та сентай (битва команди героїв з монстрами). Але в серіалі важлива не лише фантастична частина. У ньому з великим теплом зображено повсякденне життя дівчаток-підлітків, які стають неймовірно близькими глядачам. За таке поєднання жанрів ми й любимо аніме.

Хеллсінг: Війна з нечистю (Hellsing)

Друга екранізація стимпанк-манги Хірому Аракави, цього разу близька до тексту першоджерела. Брати Елрік невдало спробували воскресити матір: старший втратив кінцівки, а молодший залишився без усього тіла, з духом, ув’язненим у залізні обладунки. Проте серіал не зав’язаний лише на трагедії Елріков, його сюжет є масштабнішим. Всупереч тому, що авторка розповідає про вигадані війни та нетерпимість неіснуючих рас, для більшої достовірності вона все одно спілкувалася з реальними біженцями та ветеранами. Результат – одночасно і видовищний екшен, і роман дорослішання із сильним соціальним підтекстом.

Сталевий алхімік: Братство (Hagane no renkinjutsushi)

Вампір Алукард перебуває на службі біля Королівського ордену протестантських лицарів і протистоїть будь-якій нечисті. Незабаром до нього приєднається новонавернена поліцейська Вікторія Серас. Якщо ви шукаєте більше аніме з гарматами, то «Хеллсінг» — найкраща пропозиція з можливих, не дарма ж автор оригінальної манги Кота Хірано назвав зброю головних героїв «космічними стволами з мільйонами снарядів». А ще «Хеллсінг» — не лише стильний готичний бойовик, а й історія дружби кілера-упира і дівчини, що западає в душу; такий собі вампірський «Леон».

Меланхолія Харухі Судзумії (Suzumiya Haruhi no yuutsu)

Аніме, яке переконливо продемонструвало, як привабливу шкільну комедію можна сплавити із хардкорною науковою фантастикою. Винахідливість та безкомпромісність «Меланхолії» вражає і сьогодні: проілюструвати сюжет про петлю в часі вісьмома майже однаковими епізодами не наважився б навіть Девід Лінч.

Сага про Вінланд (Vinland Saga)

Хлопчик втрачає батька і стає воїном-месником — героєм оповіді про вікінгів, їх жертв і ворогів. Сцени проносяться крізь бризки крові та сліз, хрумтять відрубаними головами королів та британським снігом під ногами вбивць. Але в якийсь момент цей екшен про помсту і падіння змінює свою вдачу, перетворюючись на філософську сагу про діалектику раба і пана, сенс життя і межі людяності.

Крутий учитель Онідзука (Great Teacher Onizuka)

Туалетний гумор упереміш з катарсичними способами вирішити підліткові проблеми. Це аніме може стати кисневою маскою як для глядачів шкільного віку (ваш покірний ручається за це на основі власних спогадів), так і для людей професії Онідзукі (чоловік-педагог не дасть збрехати).

Монстр (Monster)

Один із найкращих психологічних трилерів та детективів в історії аніме. Унікальність цього серіалу в тому, що виглядає він не як аніме, а як першокласний європейський детектив з нальотом містики. І це той рідкісний випадок, коли аніме можна без втрат адаптувати до звичайного серіалу з живими акторами — у свій час це навіть планував зробити хорор-режисер Гільєрмо дель Торо. І це був би чудовий вибір, адже це депресивна, тягуча, екзистенційна історія про пошуки серійного вбивці з разючими сюжетними поворотами.

Гуррен-Лаганн (Tengen Toppa Gurren Lagann)

Одночасно зразковий аніме-серіал для гігантських роботів і один із найнезвичайніших представників жанру. Найбільше він нагадує суперечку дітей у дворі. «А у мене робот розміром із місто!» – “А мене з планету!” – «А у мене з Галактику!» Покрутити пальцем у скроні не виходить: магічно авторський азарт передається і тобі. Можливо, тому, що безсоромна абсурдність «Гуррен-Лаганна» тримається на хвацькій анімації, героях, що запам’ятовуються, і на подив недурному сценарії.

Руки геть від кіногуртка! (Eizouken ni wa te wo dasu na!)

Комедія про школярок, які малюють аматорське аніме, — щось більше, ніж піжонство культового режисера Масаакі Юаси. Його персонажі-непосиди та альбатросові польоти фантазії – все це чудово, але очікувано. Набагато цікавіше, як «Руки геть від кіногуртка!» підганяє натхнення глядача. Якщо після перегляду прокинетеся з ідеєю для манги чи аніме — не дивуйтеся, так і задумано.

Агент параної (Mousou dairinin)

Єдиний серіал великого мрійника Сатосі Кона. У тринадцять серій психологічного трилера він зумів вмістити величезну кількість ідей різного ступеня безумія і виткати з них унікальне полотно, в якому смішне сусідить зі страшним, а сюрреалізм – з реалізмом. Мабуть, саме «Агент» дає найповніше уявлення про Коня як автора.

Ван-Піс (One Piece)

«Ван-Піс» запозичує безневинність «Могутнього Атома», епічність «Драконьих перлів», але при цьому приносить у жанр бойового фентезі для хлопчиків (сенен) щось дуже особисте та божевільне. У цьому аніме, що ознаменував настання нового століття, є елементи чи не кожного жанру — від пригод і комедії до драми та хорору. На шляху до мрії пірати Солом’яного Капелюха проходять через безліч бід — як особистих, так і глобальних, що робить «Ван-Піс» справжньою енциклопедією людської натури.

Експерименти Лейн (Serial Experiments Lain)

Неповторне за атмосферою бачення майбутнього глобального павутиння — найморочливіше кіберпанк-аніме з 1990-х. У “Лейн” вигадана глобальна мережа The Wired – це справжня утопія людської комунікації, повноцінна надреальність, що запрошує до тотального зацифрування всіх почуттів. Фокус у тому, що для нас це майбутнє вже стало справжнім. Чи ми втратилися в цифровому лабіринті, як Лейн? Чи з’явились у нас нові цифрові боги? Чесно відповідати на ці питання може бути надто страшно.

Оповідь про чотирьох з половиною татами (Yojouhan shinwa taikei)

Аніме-версія «Дня бабака», яка розповідає про студентів (чотири з половиною татами — стандартна площа тісної студентської кімнатки). У кожній серії герой намагається зблизитися з однокурсницею та потрапляє у дикі пригоди, обираючи черговий клуб за інтересами, але зрештою повертається до Першого вересня першого курсу. Визначним цей серіал робить експресіоністська постановка Масаакі Юаси: поп-артові персонажі бігають, стрибають і виражають емоції не обличчями, а одразу всім тілом, як Багз Банні та Том із Джеррі. Ось воно універсальне поетичне втілення самої молодості.

Берсерк (Berserk)

Ідеальний приклад того, як магія фентезі-анімації не зводиться до бюджету, розмаху, кількості вигаданих рас та химерних видів зброї. «Берсерк» на дев’яносто відсотків дотримувався середньовічного реалізму, а ключові битви зображував статичними кадрами, покладаючись на уяву глядачів. Зате вивірена драматургія «з бруду в князі» та живі, сповнені психологічних суперечок герої приковували увагу залізним ланцюгом. Зрештою, кульмінація з чорним ритуалом, жорстокою зрадою та настанням демонів справляла такий травматичний ефект, що відійти від нього не зміг ніхто.

Євангеліон (Neon Genesis Evangelion)

Пік постмодернізму в аніме: бойовик, в якому битви гігантських біороботів проти зловісних біблійних ангелів б’ють рекорди видовищності, при цьому герої-школярі не супергеройствуют, а страждають від ПТСР, плачуть, депресують і тікають від реальності. До моменту, коли все закінчується абстрактним двосерійним відеоесею про таємничий проєкт еволюції людства, сумнівів у тому, що перед глядачем не звичайний мультик про робота і підлітків, а вічна екзистенційна історія про безсилля та самотність, не залишиться навіть в аніме-скептиків.

Атака титанів (Attack on Titan)

Міжнародний хіт, який навряд чи потребує представлення. У «Атаки титанів» безліч доданків успіху: це і зрозумілий західним глядачам європейський сеттинг, і жанр (соціальна фантастика впереміш з постапокаліптикою), і герої, що скидаються на Людину-павука.

Ковбой Бібоп (Cowboy Bebop)

Вже перших тактах композиції «Tank!» у заставці стає кристально ясно: ти ось-ось подивишся щось неймовірно круте. І серіал, м’яко кажучи, не підводить. Виразна суміш із космічної фантастики, вестерну та нуару знайшла ключик до західної аудиторії та стала важливою віхою на шляху японської анімації до міжнародної популярності.

Читайте також: Аніме 2024 року, які варто подивитися