Головна » Тварина боїться гучних звуків: як допомогти коту чи собаці під час вибухів чи грози
Тварина боїться гучних звуків: як допомогти коту чи собаці під час вибухів чи грози

Тварина боїться гучних звуків: як допомогти коту чи собаці під час вибухів чи грози

Різкий звук за вікном – і собака вже під ліжком, тремтить і не реагує на голос. Кіт ховається й не виходить навіть на улюблені ласощі. Для багатьох українських родин, на жаль, це стало буденністю: тварини чують значно краще за нас і реагують на те, чого ми ще навіть не помітили.

Повністю прибрати реакцію на гучні звуки не вийде. Але зробити переживання легшим, цілком реально.

Чому гучні звуки лякають тварин сильніше, ніж людей

Слух собаки охоплює частоти значно ширші за людські, у кота – ще ширші. Те, що для нас далекий глухий відгомін, для улюбленця звучить різко й зовсім поруч.

Додається ще один фактор: тварина не розуміє природи звуку. Людина знає, що феєрверк закінчиться за десять хвилин, а гроза пройде. Для собаки це непередбачувана загроза, джерело якої неможливо знайти й від якої незрозуміло куди тікати. Саме непередбачуваність запускає панічну реакцію.

Тварини також зчитують наш стан. Якщо господар напружений, хапає вихованця на руки й тривожно повторює «все добре», собака робить єдиний логічний висновок: ситуація справді небезпечна.

Як розпізнати стрес у кота чи собаки

Реакція буває очевидною або майже непомітною. Що має насторожити:

  • тремтіння, прискорене дихання, часте облизування носа;
  • спроба сховатися в закритому просторі – під ванною, у шафі, за меблями;
  • розширені зіниці, притиснуті вуха, підібганий хвіст;
  • відмова від їжі й води на кілька годин;
  • безцільне ходіння по квартирі, скигління, нав’язливе бажання бути поруч;
  • у котів – завмирання в одній позі, іноді надовго;
  • неконтрольоване сечовипускання, спроби гризти двері чи вікна.

Остання група ознак найнебезпечніша, оскільки у паніці тварина може травмуватися і вибігти з дому. Саме так губиться більшість вихованців під час масових гучних подій.

Коли варто покликати ветеринара

Разова реакція на гучний звук – нормальна. Привід звернутись по допомогу – коли страх переходить у стійкий стан.

кіт

Консультація потрібна, якщо тварина не їсть довше доби, не п’є, не виходить з укриття добу й більше, травмувалась у паніці, якщо напади повторюються щоразу й з часом посилюються, або якщо у вихованця похилого віку на тлі стресу з’явилась задишка чи кульгавість.

У таких випадках зручно, коли ветеринар в києві приїжджає додому: тварину не треба везти через все місто, оглядають її у звичному середовищі. Вдома проводять процедури, які можуть знадобитися після переляку: огляд, обробку дрібних травм, забір аналізів, за потреби – чипування, щоб вихованця можна було ідентифікувати, якщо він колись вибіжить із дому.

Як облаштувати безпечне місце вдома

Головне, що можна зробити заздалегідь, – створити укриття, яке тварина обере сама.

Підійде місце в центрі квартири, якнайдалі від вікон. Це може бути коридор, ванна кімната, простір під сходами. Туди кладуть знайому підстилку, улюблену іграшку, річ із запахом господаря. Для кота ідеальний варіант – закритий будиночок або переноска з відчиненими дверцятами, яка стоїть там постійно.

Кілька прийомів, які зменшують звукове навантаження:

  • щільні штори й закриті вікна приглушують різкі звуки;
  • рівномірний фоновий шум – вентилятор, телевізор, спокійна музика – згладжує контраст між тишею й гуркотом;
  • приглушене світло знижує загальну збудливість;
  • присутність господаря поруч.

Якщо тварина сама залізла під ліжко – не витягуйте її звідти. Для неї це робоча стратегія виживання, насильне вилучення з укриття лише підсилює паніку.

Чого не варто робити під час гучних подій

Перша поширена помилка – покарання. Собаку, яка завила чи наробила калюжу, сварити безглуздо. Вона не контролює ці реакції, покарання додає до страху ще й тривогу перед господарем.

Друга – надмірне заспокоювання. Безперервні обійми, жалісливий голос і видиме хвилювання підтверджують тварині, що привід для паніки серйозний. Поводитись варто краще буденно, зберігати спокій.

Третя – людські заспокійливі препарати. Дозування, розраховані на людину, для кота чи собаки можуть бути токсичними, а деякі діючі речовини небезпечні для тварин принципово. Будь-який медикаментозний засіб підбирає лише фахівець після огляду.

Як знизити чутливість до звуків заздалегідь

собака

Робота на перспективу називається десенситизацією. Суть в тому, що тварина поступово звикає до звуку, який більше не супроводжується нічим поганим.

Діяти рекомендовано наступним чином, – вмикаєте запис грози чи салютів на дуже тихій гучності, у цей час годуєте улюбленця чи граєтесь з ним, через кілька сеансів гучність ледь помітно підвищуєте. Якщо тварина напружилась – повертаєтесь на крок назад. Процес займає тижні, іноді місяці, тому починати його варто в спокійний період.

Паралельно корисні загальні речі: стабільний режим дня, достатні фізичні навантаження, передбачуваність у поведінці господаря.

Підготовка на випадок евакуації

Все необхідне краще зібрати й зберігати заздалегідь.

У базовий набір входять переноска або шлея з повідцем, запас корму й води на кілька днів, миска, ветеринарний паспорт із відмітками про щеплення, ліки, якщо тварина їх приймає, пелюшки й пакети. Адресник на нашийнику з вашим номером телефону коштує копійки, а шансів знайти загублену тварину додає суттєво.

Для собаки краще брати саме шлею, бо в паніці тварина легко висмикується з нашийника й тікає.

Страх гучних звуків – це нормальна реакція нервової системи, з якою можна й потрібно працювати: укриття вдома, спокійна поведінка господаря, поступове привчання і допомога фахівця тоді, коли тварина перестає справлятися сама. Більшість вихованців за кілька місяців такої роботи переносять гучні епізоди помітно легше.

Прокрутка до верху