Коти породи Мейн кун - опис, фото, характер та догляд -

Коти породи Мейн кун — одна з найбільших і дивовижних порід кішок у світі. Їх велика розмірність і потужна мускулатура роблять їх справжніми гігантами серед кішок. Хоча мейн-кун і вражають своїм величчям, вони також славляться своєю приязністю та лагідністю.

Історія походження

Деякі «знавці» стверджують, що прабатьки породи з’явилися в результаті схрещування домашнього кота та єнота, звідси довгий пишний хвіст та характерне забарвлення. Інші вважають, що не обійшлося без участі рисі – звідси й пензлики на вухах, однак обидві версії не знайшли наукового підтвердження у фахівців. Офіційна версія проста: мейн-куни з’явилися в результаті природної еволюції, а відмінні риси породи, наприклад, значні розміри та густа довга шерсть – природна необхідність виживання в умовах суворих північних зим.

Спочатку мейн-куни жили на фермах, де полювали за гризунами та охороняли врожай. У 1885 році на сільському ярмарку в Мені гігантські кішки мали величезний успіх, і незабаром поширилися по всій Америці, виставлялися на виставках у Бостоні та Нью-Йорку, а пізніше стали популярними у всьому світі.

Опис породи

Мейн-кун значно відрізняється від інших представників котячих своїми гігантськими розмірами. У нього масивна пухнаста голова з високими вилицями й дуже довгими вусами, а широкі вуха увінчуються пензликами, як у рисі. Попри розвинену мускулатуру кішки дуже граціозні, лапи у них довгі з кошлатими валянками. Хвіст подовжений і дуже пухнастий.

Мейн-куни відрізняються підвищеною кудлатістю, шерсть довга, густа та шовковиста. Що стосується забарвлень, вони найрізноманітніші: однотонні, плямисті, строкаті, тигрові та димчасті. Єдина заборона у стандарті породи на шоколадне, лавандове та гімалайське забарвлення: тварини з таким забарвленням не розлучаються і не беруть участь у виставках.

Особливістю породи є незвичайний мелодійний голос. Мейн-кун не буде несамовито нявкати на всю квартиру, коли голодний, а промуркотить своє прохання безпосередньо господареві.

Характер

Всупереч своєму суворому вигляду, мейн-куни дуже товариські та ласкаві тварини. Вони дуже прив’язані до своїх господарів, причому зовсім ненав’язливі та спокійно переносять самотність. Кішки відмінно ладнають з дітьми, беручи участь у їх активних іграх і не проявляючи агресії, якщо ті смикатимуть їх і смикатимуть за хвіст. Непогано кішки вживаються і з іншими домашніми тваринами, за винятком дрібних птахів та гризунів. Мисливський інстинкт у них сильно розвинений, тому мейн-кун із задоволенням запустить свою кіптяву лапку в акваріум за рибкою або спробує дістати хом’ячка з клітки. Як і всі кішки, мейн-куни люблять рухливі ігри, особливо, якщо потрібно за кимсь полювати або ганятися, так що подбайте про те, щоб вашому вихованцю не було нудно.

Ідеально заводити мейн-куна, живучи у приватному будинку, у дворі якого кішка може погуляти та полювати. Але якщо ви живете у квартирі, частіше вигулюйте свого улюбленця на повідцю. Також не забувайте закривати вікно, адже кішки дуже цікаві й можуть вивалитися з висоти, задивившись на голуба.

Догляд та зміст

Хоча мейн-кун безумовно відмінно адаптований до суворих умов, таких як морозні зими, догляд за ним вимагає особливої уваги. Перш за все, це стосується його шерсті. Щоб уникнути утворення ковтунів, необхідно розчісувати кішку щодня (або щонайменше через день) гребенем з тупими зубцями. Якщо ковтун вже сформувався, краще звернутися до професійного грумера, ніж розв’язувати цю проблему самостійно.

Раз на пів року слід купати кішку, використовуючи спеціальні шампуні, що допомагають розплутати шерсть у довгошерстих порід. Багато людей схильні уявляти картину, як треба утримувати величезного кота, який в паніці вибирається з ванни. Проте не хвилюйтеся: мейн-куни насправді люблять водні процедури, особливо гру з поточною водою з крана.

Не забувайте також про регулярне очищення очей ватним тампоном, змоченим у киплячій воді, та про чищення вух від бруду і сірки. При схильності до утворення зубного каменю очищайте ротову порожнину вихованця за допомогою спеціальної щіточки та пасти, які можна придбати у будь-якій ветеринарній клініці. Щодо стрижки кігтів, слід підстригати їх кінчики, щоб не пошкодити кровоносні судини, або придбати високоякісну зручну кігтеточку.

Не забувайте про чистоту лотка: обов’язково використовуйте наповнювач, краще деревний, а для ефективної боротьби з неприємними запахами придбайте у ветеринарній аптеці спеціальний котячий дезодорант.

Щодо харчування мейн-кунів, радимо порадитися з ветеринаром або заводчиком щодо вибору професійного суперпреміуму корму або натурального харчування. Сира або відварена яловичина, курка, кролик чи індичка – це чудовий варіант. Щодо риби, оберіть морську, нежирну. Не забувайте також про кисломолочні продукти, варені жовтки або перепелині яйця. Завжди стежте, щоб у вашого вихованця була миска з чистою водою.

Навчання та дресування

Мейн-куни відрізняються високим інтелектом та кмітливістю. Вони швидко запам’ятовують інтонації, тому розуміють, що хоче господар, і розуміють його з першого слова чи жесту. Після того, як ви привчите кошеня до лотка і гігієнічним процедурам, можете зайнятися його дресуванням. Мейн-куни можуть виконувати нескладні команди, наприклад, приносити якийсь предмет, крутитися навколо себе, подавати лапу або нявчати на прохання господаря. Головне, не примушувати кішку, не підвищувати на неї голос і не забувати пригощати смачненьким за кожен успіх.