Японський шпіц – мініатюрні собачки з елегантним екстер’єром, що захоплюють красою та витонченістю. Біла пухнаста шубка вигідно відрізняє «японців» від інших шпіців, а доброзичливий, врівноважений характер робить їх прекрасними компаньйонами та домашніми улюбленцями.
Походження породи
Японські шпіци були виведені в Японії у 20-30-х роках XX століття. Батьками породи вважаються карликові німецькі шпіци з білим забарвленням, які на той час були завезені до Японії та підкорили місцевих жителів незвичайним зовнішнім виглядом. Японські селекціонери почали працювати над удосконаленням породи, внаслідок чого їм удалося отримати абсолютно новий вид собаки. У 1948 році було затверджено перший стандарт породи.
1964 року японські шпіци були визнані кінологічною федерацією, 1977-го — англійським клубом собаківників. Нині породу визнають усі найбільші кінологічні організації, крім американського клубу собаківництва. На думку американців, японський шпіц дуже схожий на ескімоського пса, тому не може бути виділений в окрему породу.
Стандарт породи
Японські шпиці відрізняються мініатюрною та пропорційною комплектацією та майже квадратним форматом (співвідношення висоти в загривку до довжини корпусу 10:11). Зростання собаки в загривку – 40 сантиметрів, вага – до 10 кілограмів. Дівчата дрібніші: зріст – 35 см, вага – не більше 7 кг.
Зовнішні характеристики:
- Вуха стоячі, трикутні, поставлені вертикально.
- Морда загострена, губи та ніс чорні.
- Очі чорні, середнього розміру, мигдалеподібні, розкосі. Повіки щільно прилеглі, чорні. Погляд живий та доброзичливий.
- Тіло щільне, м’язисте.
- Шия довга, з добре помітним вигином та розвиненою мускулатурою.
- Холка розвинена, плавно переходить у пряму спину та широкі плечі.
- Грудна клітка стандартних пропорцій.
- Кінцівки рівні, міцні, з гнучкими суглобами.
- Лапи акуратні, маленькі, подушечки та кігті чорні.
- Хвіст довгий, пухнастий, піднятий на спину. Не повинен закручуватися у кільце.
- Головне багатство японських шпіців – розкішна біла шерсть. Інші забарвлення (чорне, руде) не допускаються. Сірі або персикові мітки вважаються серйозним недоліком. Підшерстя рясне, м’яке і пухнасте. Густа шерсть утворює розкішний пухнастий комір, жабо та штанці. На передній стороні ніг, вухах і морді шерсть коротша.
Здоров’я, типові хвороби
Японські шпиці – напрочуд здорова порода, що не має значних генетичних відхилень. Тривалість життя варіюється від 10 до 13 років, за хорошого догляду можуть прожити до 16 років, що дозволяє зарахувати їх до довгожителів.
Цуценята, як правило, народжуються здоровими, проте порода має слабке місце, свого роду ахіллесова п’ята — очі. Вроджена підвищена світлочутливість органів зору призводить до розвитку таких небезпечних патологій, як атрофія або дегенерація сітківки очей, заворот і виворіт століття, катаракта, глаукома.
Щоб уникнути подібних проблем, необхідно регулярно оглядати очі, особливо після прогулянки, при почервоніннях промивати ромашковим або чайним відваром.
Серйозними генетичними відхиленнями у японських шпіців є епілепсія. Хвороба виявляється у собак віком до двох років. Шпиці з подібним діагнозом не допускаються до розведення.
Як і в багатьох інших порід, у японських шпіців діагностується дисплазія кульшових суглобів. Зовні ця патологія малопомітна через мініатюрний розмір собак.
У дорослих псів можуть виникнути серйозні проблеми із травленням – заворот кишок. Саме тому шпіців потрібно годувати не частіше ніж 3 рази на день, а порції не повинні перевищувати долоню.
Спадкові гормональні порушення, пов’язані зі щитоподібною залозою та наднирковими залозами, діагностуються нечасто. Захворювання такого характеру не лікуються, можливе лише коригування стану здоров’я за допомогою гормональних препаратів.
Алергії шпіци не схильні. У літніх собак можуть розвинутися онкологічні захворювання, у групі ризику особини, серед яких були подібні патології.
Догляд та зміст
Здавалося б, для підтримки розкішної білої шубки шпіца в хорошому стані знадобиться чимало зусиль. Однак представники цієї породи дуже охайні та специфічного запаху псини від них немає. Їхня вовна має особливий зовнішній шар, завдяки чому бруд легко видаляється. Собачці досить добре обтруситися після прогулянки, і вовна знову стане білою.
Щоб запобігти утворенню ковтунів, вовняний покрив потрібно розчісувати двічі на тиждень м’яким масажним гребінцем. У період линяння (двічі на рік) робити це потрібно частіше і використовувати пуходірку. Вичісувати вихованця потрібно з особливою ретельністю. м’яке підшерстя повинен бути видалений повністю, щоб уникнути розвитку дерматиту, мокрої екземи та появи неприємного запаху.
Купати собаку потрібно не частіше 1 разу на 2 місяці, використовуючи для цього м’які шампуні та бальзами, що містять у складі олії. Шерсть у шпіців суха, і часті водні процедури з використанням жорстких шампунів можуть зіпсувати шубку, викликати свербіж і подразнення шкіри.
До необхідних гігієнічних процедур відносяться чищення вух, протирання очей, підстригання пазурів.
Шпиці – рухливі собачки, тому їх слід щодня вигулювати й давати можливість побігати без повідця. Тривалість прогулянок – не менше 30 хвилин. У холодну погоду на собак бажано одягати теплий комбінезон.
Характер
Японські шпиці – надзвичайно життєрадісні та привітні собаки, які чудово ладнають з усіма членами сім’ї, особливо з дітлахами. До господаря прив’язані, але при цьому делікатні й не виявляють нав’язливості. Головне для шпіца завжди залишатися в полі зору людини, інакше їй буде дуже самотньо.
Шпиці мають одну особливість характеру. Звикаючи до загального обожнювання та захоплення, вони поступово займають домінантне становище, вправно маніпулюючи людьми у своїх інтересах. Щоб цього не сталося, щеняті одразу треба пояснити, хто в будинку є справжнім господарем.
Ну а крім цього шпиці енергійні, рухливі, доброзичливі та зовсім неконфліктні. При цьому вони небагатослівні та дуже рідко виявляють голос.
Спеціальне дресування шпицям, як і іншим декоративним собачкам, не потрібно, проте ці розумні тварини можуть вивчити кілька найпростіших команд.
Як вибрати цуценя
Японські шпиці – дуже популярна порода. Купити чистокровне цуценя не так просто і робити це потрібно в спеціалізованому розпліднику з гарною репутацією, а не на ринку. Заводчик надасть покупцеві договір купівлі-продажу, цуценячу метрику та інші документи, що засвідчують чистопородність цуценя.
Чистопородні малюки повинні мати білу шубку, темні очі-гудзики й акуратні стоячі вушка. Забирати додому пухнасту грудочку можна за 1,5-2 місяці.
Читайте також: Японські породи собак – духовна грація та відданість