Головна » Породи рудих котів – сонячні улюбленці
Породи рудих котів - сонячні улюбленці

Породи рудих котів – сонячні улюбленці

Породи рудих котів. Забарвлення домашніх кішок неймовірно різноманітні: сьогодні існує близько двохсот різних варіацій відтінків та малюнків на шерсті. Усі вони зашифровані в генетичному коді тварин і передаються у спадок.

Але попри безліч забарвлень, основних барвників, які виділяються ще на стадії ембріонального розвитку майбутнього вихованця, всього два: еумеланін (чорний, поглинає все світло) і феомеланін (відбиває світло в жовто-червоному спектрі). Різноманітність відтінків чорного та червоного виникає завдяки різниці у кількості, формі та розмірах гранул пігментів, що фарбують шерсть.

Абіссінська кішка

Абіссінська кішка

Ця порода кішок багато років залишається однією з найпопулярніших у всьому світі й завойовує все більше нових шанувальників своєю «дикою» красою і відданим, велелюбним характером.

Історична батьківщина абіссінців – північноафриканська країна Ефіопія (у минулому – Абіссінія, чому вихованці та отримали таку назву). Це аборигенна порода, відома в Північній Африці ще з давніх-давен. Проте всесвітньо популярною вона стала завдяки Великій Британії, куди її завезли 1868 року.

Абіссінські кішки – вихованці середніх розмірів, міцні й м’язисті, при цьому витончені та граціозні. Їхнє тіло вкрите короткою, гладкою та блискучою тикованою вовною. Один із характерних для абіссинців забарвлень — сорель: мідно-червоний із коричневим тикінгом.

Кішки цієї породи активні та енергійні, грайливі, не можуть довго всидіти на місці. Люблять усіх членів сім’ї, але по-справжньому віддані лише одному хазяїнові. Не терплять самотності й потребують постійної уваги.

Сомалійська кішка

Сомалійська кішка

Сомалі – найближчі родичі абісінських кішок, а точніше – їхні прямі нащадки. У послідах абіссинців кошенята з напівдовгою шерстю почали з’являтися ще в першій половині XX століття. Що спричинило — генетичну мутацію чи схрещування з представниками іншої породи, з’ясувати так і не вдалося.

Спочатку «пухнастих» вихованців безжально відбраковували, а їх виробників виключали з програми розведення. Але поступово зростала і кількість тих, кому подобалися такі кошенята. На початку 1970-х років вдалося досягти їхнього визнання як окремої породи, яку назвали сомалійською.

Цікаво  Шотландський кіт - характер, догляд та особливості

За характером сомалі доброзичливі, грайливі та життєрадісні. Відмінно ладнають із дітьми, іншими домашніми тваринами, люблять проводити час у товаристві господарів.

Мейн-кун

Мейн-кун

Ці «домашні гіганти» — уродженці американського штату Мен, однієї з найпівнічніших точок США. Порода сформувалася природним шляхом у суворих кліматичних умовах. Довгий час мейн-кунів вважали кішками американських фермерів, оскільки вони були вправними мисливцями на гризунів і допомагали людям зберігати зібраний урожай. Всесвітню популярність вони набули у другій половині XX століття.

Мейн-куни – найбільші домашні кішки аборигенного типу: за своїми габаритами вони поступаються лише гібридним саванам першого покоління. Їхнє міцне, мускулисте тіло вкрите напівдовгою вовною з густим і м’яким підшерстком. Вона може бути, у тому числі й рудого забарвлення в різних варіаціях: від вогненно-червоного до кремового, суцільного або з білими медальйонами.

Характер мейн-кунів врівноважений: вони в міру активні та грайливі, добродушні стосовно власників, але незалежні, ненав’язливі, а часом меланхолійні та ліниві. Для утримання таких кішок необхідний великий простір, а їхня вовна вимагає постійного ретельного догляду.

Британська короткошерста кішка

Британська короткошерста кішка

Британські кішки – легендарна порода, що століттями формувалась на території туманного Альбіону. Всесвітньо відомою вона стала у другій половині ХІХ століття, коли у Лондоні регулярно стали проходити котячі виставки. Сьогодні її представники – національна гордість Великобританії.

«Британці» – великі вихованці з кремезною, щільною статурою, об’ємною мускулатурою та міцним кістяком. Голова їхня велика та округла, з повними щічками. Тіло вкрите подвійною «плюшевою» вовною, м’якою та приємною на дотик. Серед безлічі варіантів забарвлень допустимі руді та кремові відтінки з характерним малюнком таббі.

Серед людей поширений стереотип, що британські кішки мають похмурий і навіть нелюдимий характер. Це не так: «британці» добродушні, спокійні та прив’язані до господарів, але при цьому зберігають незалежність і віддають перевагу спілкуванню на певній дистанції. Часті та настирливі спроби власників нав’язати тактильний контакт можуть викликати у вихованців стрес.

Цікаво  Британський кіт - символ статусу і спокою

Шотландська висловуха кішка (скоттиш-фолд)

Шотландська висловуха кішка (скоттиш-фолд)

Історія породи розпочалася у 1960-х роках на одній із шотландських ферм. Її господарі виявили, що звичайна безпородна кішка принесла потомство з незвичайною особливістю: куточки вух кошенят були загнуті всередину. Це стало результатом спонтанної генетичної мутації, яка передавалася у спадок. Поступово висловухі кошенята стали набирати популярності, і в результаті їх зареєстрували як нову породу.

Шотландські кішки зазвичай середніх габаритів, з помірно щільною статурою. Їхнє тіло вкрите густою плюшевою вовною. Вона може бути пофарбована і в рудий колір, найчастіше з мармуровим малюнком табі.

Ці добродушні вихованці з веселим, грайливим характером та зворушливою зовнішністю надзвичайно популярні серед любителів кішок. Вони добродушні, ласкаві, чудово ладнають з усіма членами сім’ї та іншими домашніми тваринами. Зі змістом скоттиш-фолдів рідко виникають проблеми: вони абсолютно невибагливі у побуті. Але необхідно постійно стежити за їх здоров’ям, тому що генетична мутація може торкнутися не тільки їхніх вух, але й спровокувати захворювання кісток та суглобів.

Перська кішка

Перська кішка

Ця порода – одна з найпопулярніших у світі, але історія її походження достеменно невідома. За однією з версій, до Європи вихованців завезли з Персії (сучасного Ірану). Інше припущення, що перси — нащадки турецьких ангор.

Перські кішки – вихованці середніх розмірів. Сьогодні є два підтипи цієї породи: стандартний та екстремальний (з «плескатою» мордочкою). Вовна персів вважається найдовшою серед усіх котячих порід і досягає 11-12 см. Пофарбована може бути та в різні відтінки рудого.

Перси – по-справжньому домашні кішки: вони не люблять виявляти зайву фізичну активність і не потребують вуличних прогулянок. За характером спокійні та добродушні, але не надто контактні, тому не люблять «фамільярних» відносин.

Цікаво  Як допомогти кішкам пережити спеку?

Турецький ван

Турецький ван

Ванські кішки – аборигенна порода, що історично сформувалася на берегах знаменитого озера Ван, розташованого на Вірменському нагір’ї в Туреччині. Вчені проаналізували їхній генотип і з’ясували, що вани — можливо, одна з найдавніших котячих порід, історія якої налічує вже близько 5000 років. А завдяки тому, що місцевість, де жили ці кішки, була віддалена від великих міст і важкодоступна, вони уникли схрещування з іншими породами й зберегли практично первозданний вигляд.

Турецькі вани – великі вихованці з густою і м’якою довжиною вовни. У багатьох країнах еталонним вважається однойменне забарвлення «ван»: основний тон вовни — молочно-білий, з кольоровими (переважно — рудими) плямами на хвості та голові.

За характером кішки доброзичливі, грайливі та енергійні. Ще одна цікава особливість – вони зовсім не бояться води, чудово плавають, із задоволенням купаються і навіть вміють ловити рибу.

Кімрік

Кімрік

Кішок кімрійської породи вивели у Канаді у 1960-х роках. Проте їхня історична батьківщина — британський острів Мен. До свого офіційного визнання цих вихованців вважали напівдовгошерстим різновидом менксів – аборигенних острівних котів з короткою вовною та усіченим хвостом (або повною його відсутністю).

Кімріки відрізняються щільною, кремезною статурою. Їхній корпус разом з кінцівками пропорційно вписується у квадрат. Відсутність хвоста ніяк не позначається на їхньому фізичному стані: коти рухливі, активні та стрибучі. Шерсть напівдовга, з подвійним густим підшерстком, через що вони на вигляд здаються більш важкими, ніж насправді. Вовняний покрив має різні забарвлення: у тому числі суцільний рудий з мармуровим таббі або біло-рудий біколор.

Ці кішки – чудові компаньйони, прив’язані до власників. Тонко відчувають настрій господаря, тому завжди готові й повеселитись, і тихо полежати в його компанії.

Читайте також: Породи котів з короткими лапами – унікальні домашні улюбленці

Прокрутка до верху